Крилата ракета повітряного базування Х-101 (внутрішнє промислове найменування — «изделие 504») є фундаментальним елементом стратегічного неядерного стримування та дальнього ударного потенціалу повітряно-космічних сил Російської Федерації.

Про це повідомляє щоденний військовий портал Воїн-інфо.

В умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну ракета Х-101 стала основним інструментом масованих ударів по критичній цивільній, енергетичній та військовій інфраструктурі.

Проте зіткнення з глибоко ешелонованою системою протиповітряної оборони України, інтегрованою із західними зенітно-ракетними комплексами та авіацією, змусило російський військово-промисловий комплекс вдатися до безперервного та радикального вдосконалення виробу.

За час конфлікту зафіксовано щонайменше чотири масштабні хвилі модернізації ракети, які докорінно змінили її бойові можливості, алгоритми наведення, засоби радіоелектронної боротьби та силову установку.

Історія прийняття на озброєння

Роботи над створенням нового покоління крилатих ракет великої дальності, які мали замінити застаріле сімейство Х-55, розпочалися ще в Радянському Союзі наприкінці 1980-х років. Головним розробником виступило Державне машинобудівне конструкторське бюро «Радуга» (МКБ «Радуга»), яке спеціалізувалося на проєктуванні високоточної зброї стратегічного призначення.

Перед конструкторами стояло амбітне завдання: створити авіаційний засіб ураження, здатний долати перспективні системи протиповітряної та протиракетної оборони країн НАТО за рахунок впровадження стелс-технологій та екстремально низького профілю польоту з огинанням рел.

Процес розробки зіткнувся зі значними технологічними та фінансовими труднощами після розпаду СРСР, що суттєво уповільнило темпи випробувань. Перші лабораторні тести окремих вузлів ракети розпочалися у 1995 році, а перший повноцінний випробувальний політ прототипу відбувся у 1998 році.

Налагодження оптико-електронних систем корекції траєкторії та інтеграція нових радіопоглинальних матеріалів вимагали тривалого часу. Перші візуальні підтвердження існування нової зброї у вигляді нечітких фотографій з’явилися лише у 2007 році, а офіційне прийняття ракети на озброєння Збройних сил РФ датується 2012–2013 роками.

Одночасно з розробкою конвенційної модифікації Х-101 конструкторське бюро створило її стратегічний ядерний аналог — ракету Х-102. Візуально та аеродинамічно ідентична, ця версія оснащується термоядерною боєголовкою зі змінною потужністю від 250 кілотонн для оборони Росії.

Бойове хрещення ракети Х-101 відбулося у 2015 році під час військової інтервенції Російської Федерації у Сирію. Стратегічні бомбардувальники Ту-160 здійснили пуски десятків ракет по об’єктах угруповання «Ісламська держава».

Ця кампанія мала не стільки тактичний, скільки випробувальний характер: російські повітряно-космічні сили відпрацьовували логістику далеких перельотів, перевіряли алгоритми супутникової навігації в реальних бойових умовах та тестували надійність силових установок. Втім, справжнім і найсуворішим випробуванням для ракети стала повномасштабна війна в Україні, де зброя зіткнулася не з іррегулярними формуваннями, а з сучасною, високотехнологічною протиповітряною обороною.

Ракета Х-101 побудована за нормальною аеродинамічною схемою з розкривним після старту крилом прямого подовження та хвостовим оперенням. Характерною та інноваційною рисою конструкції є специфічна сплюснута форма фюзеляжу, що має багатогранні обводи.