На заміну “калашникову” (радянська версія «Sturmgewehr 44» Гуо Шмайсера) румунське військо отримає італійський автомат.

Про це повідомив міністр економіки Румунії Ніколає Беделеу, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

Румунський завод у місті Плопень почне у взаємодії з італійським виробником зброї Beretta випуск двох нових видів автомата ARX-160.

«Ця зброя вже була випробувана збройними силами Румунії. Ми провели переговори з нашими італійськими колегами і уклали відповідний договір», – зазначив Беделеу.

Він наголосив, що армія Румунії повинна відмовитися від старої зброї – автоматів Калашникова – задля відповідності стандартам НАТО.

Міністр також додав, що автомати ARX-160, вироблені в Румунії, призначатимуться не тільки для переозброєння армії країни – частина з них піде на експорт.

З історії створення автомата “Калашникова” (радянська репліка «Sturmgewehr 44» Гуо Шмайсера):

Життя і праця Гуґо Шмайсера пов’язані з німецьким «містом зброї» Зулем, що у Тюринґії. Його батько Луїс Шмайсер також був одним з найвідоміших конструкторів зброї Європи. Ще до Першої світової війни він займався конструюванням і виробництвом кулеметів у фірмі «Бергман» (нім.Bergmann).

У 1928 році Гуґо Шмайсер розробив MP-28. Магазин MP-28 має 32 патрони та під’єднується збоку. Ця зброя надходить після 1928 на озброєння німецької поліції.

Гуґо Шмайсер постійно покращує пістолет-кулемет. Так виникає MP-34 і MP-36. Головний конструктор Генріх Фольмер (нім.Heinrich Vollmer) фірми Ерма Верке (нім.Erma Werke) в Ерфурті (нім.Erfurt) використовує основну конструкцію Шмайсера MP-36 і розробляє з неї відомі німецькі автомати Другої світової війни MP-38 і MP-40. Було випущено 1,2 млн одиниць. Ця зброя розповсюджується всесвітньо як «SCHMEISSER-MP».

Вирішальну зміну Гуґо Шмайсер робить у 1938 році з дослідницькою групою фірми «Генель». Ця нова автоматична зброя має короткі патрони калібру 7,92 мм. Виникає перша «карабін-машина», «автоматичний карабін» у світі. Ця зброя розповсюджується під найменуванням Mkb-42. В майбутньому ця зброя отримує назву MP-43. Вже в 1943 виробляється 10 000 штук для фронту. Те, що Гітлер забороняє в 1943 році його вдосконалення і виробництво пояснюється тим, що дульна коробка виконувалася фрезеруванням з цілісного шматка металу, що було дорого. Тільки у 1944 році Гітлер затверджує масове виробництво MP-44 і подальше проведення досліджень нових MP-44. У квітні 1944 нова зброя отримує найменування «Sturmgewehr 44». При вдосконаленні «Sturmgewehr 44» Гуґо Шмайсер виходить далеко вперед у розвитку автоматичної зброї свого часу. У Зулі виникає вирішальна піхотна зброя XX сторіччя.

3 квітня 1945 американські війська займають місто Зуль. Для всіх виробників зброї відразу призначається заборона виробництва. Брати Гуґо і Ганс Шмайсери взяті під арешт, де вони тижнями допитуються американськими збройовими експертами та представниками британських спецслужб. У кінці червня 1945 американці йдуть з Тюрінґії. У липні 1945 після узяття Червоною армією під свій контроль, у фірмі «Генель» починається цивільне виробництво. Проте в серпні 1945 на фірмі знову, тепер уже під радянським контролем, виготовляються і передаються в СРСР для технічної оцінки 50 штук StG-44. Одночасно 10 785 листів технічних креслень військової техніки вивозиться в СРСР.

У жовтні 1946 Гуґо Шмайсеру в примусовому порядку (як і всім німецьким фахівцям, що опинилися на підконтрольній СРСР території, у всіх без винятку галузях військової техніки) наказують як фахівцеві зі стрілецької зброї поїхати на декілька років у Радянський Союз на Урал. Це розпорядження стосувалося і всіх інших відомих конструкторів зброї з міста Зуль. Їм дозволено взяти з собою сім’ї. Німецькі фахівці прибувають 24.10.1946 на особливому потягу до Удмуртії. Після прибуття Гуґо Шмайссера в КБ іжевського заводу «Іжмаш», він і решта фахівців були поселені в столиці Удмуртії – місті Іжкар. Місяцем раніше з Іжкара на полігон Щурово і збройове виробництво в м. Ковров виїхав М. Калашников. Йому в цей час було 27 років. В Іжкарі, окрім Шмайсера, залишилися такі талановиті зброярі як Бранітцке, Шинк, Вернер Грюнер.

Згідно з офіційною радянською, а потім російською історіографією, автомат АК-47 створив умілець-самоучка Михайло Калашников, що походив з багатодітної розкуркуленої селянської родини з Алтаю. На час створення перших зразків автомата StG-44 в 1944 році Калашников був 25-річним сержантом радянської армії, з освіти мав за собою тільки сільську школу 7-річку та курси механіків-водіїв танка. Досі нез’ясованою залишається доля участі у створені зброї колективу полонених німецьких інженерів-конструкторів на чолі з Гуґо Шмайсером.

У СРСР Гуґо Шмайсер утримувався до 1952 року, потім він повернувся до Німеччини. Гуґо Шмайсер помер 12 вересня 1953 після операції на легенях у міській лікарні Ерфурта і похований у Зулі.

У наш час у Німеччині його ім’я мало відоме широкій публіці, за винятком фахівців-зброярів і військових істориків. У Зулі до 50-ї річниці смерті конструктора встановлений пам’ятник.