Росія випередила США у розбудові військової присутності в Арктиці (фото+інфографіка)
Протягом останнього десятиліття Росія послідовно розширювала військову, енергетичну та транспортну інфраструктуру в Арктиці, що різко контрастує із занепадом спроможностей Сполучених Штатів у регіоні.
Про це повідомляє щоденний військовий портал Воїн-інфо з посиланням на аналіз супутникових знімків, даних про судноплавство та військових карт, проведений виданням Business Insider.
Аналітики зафіксували розширення російських авіабаз, портів і терміналів скрапленого природного газу, а також занепад низки американських військових об’єктів на Алясці та у Гренландії.
Як зазначають дослідники, арктичне узбережжя Росії простягається більш ніж на 24 тисячі кілометрів, а в регіоні розташовані майже три десятки російських нафтових і газових родовищ. Це не лише дає РФ природну перевагу, а й робить регіон критично важливим для російських інтересів.
Одним із головних центрів російської економічної присутності став півострів Ямал, де Москва розбудувала термінали для експорту скрапленого природного газу. У 2025 році судна здійснили понад 100 рейсів Північним морським шляхом і перевезли понад 3 млн тонн вантажів, що стало найвищим показником за весь час спостережень.
Функціонування цього маршруту значною мірою забезпечує найбільший у світі російський криголамний флот, який налічує 42 судна. Серед них — 13 важких криголамів, здатних упродовж усього року прокладати шлях крізь товстий арктичний лід. Для порівняння, США мають лише один важкий криголам — побудований у 1970-х роках Polar Star.
Із 2018 року Росія побудувала вісім нових важких криголамів, зокрема чотири з ядерними енергетичними установками. Водночас будівництво першого криголама нового класу «Лидер» вартістю близько 2,7 млрд доларів відстає від графіка: замість 2027 року його передання очікують у 2030 році або пізніше через проблеми з ланцюгами постачання, спричинені війною проти України.
Паралельно Росія розширює мережу військових об’єктів уздовж арктичного узбережжя, зокрема в Сєвєроморську на Кольському півострові, де розташовані бази атомних підводних човнів, порти й аеродроми Північного флоту. Іншими важливими центрами російської військової активності в Арктиці залишаються Нагурське, Рогачово, база «Северный Клевер» та Ушаковське на острові Врангеля.
На авіабазі «Североморск-1» побудували нові руліжні доріжки та розширили стоянки для літаків. Супутникові знімки зафіксували там морські патрульні літаки Ту-142 і винищувачі Су.
Росія також продовжує реконструкцію авіабази «Североморск-3» та розбудову військової інфраструктури аеропорту «Петрозаводск». Ці роботи є частиною плану розвитку арктичної аеродромної мережі до 2030 року, який передбачає будівництво двох нових і реконструкцію ще семи аеродромів у зоні відповідальності Північного флоту.
На цьому тлі американська інфраструктура в регіоні значною мірою скоротилася. Попри наявність арктичної території на Алясці, США ніколи не мали на власній території постійної військової бази за Північним полярним колом.
Під час Другої світової війни на Алясці побудували близько 300 військових об’єктів. Нині постійна американська присутність на Алеутських островах обмежується авіаційною станцією «Ерексон» із радаром раннього попередження та підрозділом Берегової охорони, у розпорядженні якого одночасно перебуває лише один патрульний корабель.
У Гренландії з приблизно 20 американських військових об’єктів часів Другої світової війни залишилася лише космічна база «Пітуффік», де постійно перебувають близько 650 осіб проти приблизно 10 тисяч у період холодної війни.
Для скорочення відставання США приєдналися до Канади та Фінляндії в межах угоди про розширення будівництва криголамів, а компанія Davie Defense інвестує 1 млрд доларів у переобладнання двох верфей у Техасі.
Водночас конкуренція в Арктиці посилюється також через активність Китаю, який розширює інвестиції в регіоні та з 2018 року проводить спільні військові навчання й морські патрулювання з Росією, зокрема поблизу Аляски.