Ваша турбота допомагає нам воювати, а небайдужість – жити

Волонтерство

Одинадцятого листопада у напрямку Донбасу та Луганщини вирушили активісти з Богородчанщини спільно із волонтерами Івано-Франківської обласної асоціації, а саме: керівник обласної організації волонтерів Ігор Лукинів, начальник штабу ГО «Народна Самооборона Івано-Франківської області» Богдан Мойсишин та голова ГО «Народна Самооборона» — Спілка волонтерів Прикарпаття в Богородчанському районі Михайло Михайлюк, волонтери Надія Дашко, Роман Олексин, Іван Дем’янів. І хоча найзначніша частка допомоги для бійців була зібрана саме на Богородчанщині. Але, як зазначив Михайло Михайлюк, без посильної участі обласної асоціації було б дещо проблемно здійснити цю поїздку. Яка вона за числом, він одразу й не спромігся відповісти, бо їх було кілька десятків, хоча, власне, важливо не це. Головне – наші захисники відчуватимуть: про них пам’ятають і піклуються у далекому тилу. Напередодні священики благословили у добру путь подорожніх, окропили вантаж освяченою водою, промовили молитву та напутні добрі слова.
«Богородчанські активісти – одні з найактивніших на Івано-Франківщині. Вони постійно на зв’язку із солдатами з району, котрі нині на війні. Цього разу ми їхатимемо вздовж всієї лінії фронту – від Станиці Луганської до Широкіного. Загалом в області, навіть порівняно з минулим роком, люди менше допомагають армії. І їх можна зрозуміти: вони виснажилися, турбот і проблем побільшало, а ще нам повідомляють недостовірну інформацію із фронту, багато замовчують. Українці думають: там затишшя. Насправді ж практично кожного дня маємо втрати. Приміром, сьогодні (10 листопада. – Прим. авт.) у нашій 10-ій гірсько-штурмовій бригаді два «двохсотих». Якщо було би справді добре забезпечення бійців, то волонтерів не потрібно було б. Як бачимо, ситуація геть інша. Ми не раз від бійців чуємо, що наша турбота неабияк допомагає воювати, а небайдужість, підтримка – жити. Тому, втішно, що добрі й небайдужі українці не перевелися: ті, хто допомагав – продовжують це робити. А ті, хто шукав виправдання – знаходять його», – розповідає голова Спілки волонтерів Прикарпаття Ігор Лукинів.
Волонтери, зазвичай, везуть те, що просять захисники. Цього разу небезпечну й важку дорогу (без перебільшень) відправилися трьома автобусами з понад п’ятьма тоннами необхідного. Кожну поїздку завчасно ретельно планують. Звісно, потреби бійців трохи не ті, що були на початку війни, але більшість речей все-таки залишається незмінними: це – теплий одяг, м’ясо, мішки, брезенти, дощовики, маскувальні сітки.
«Нам було за честь їхати до бійців разом із волонтерами з потужної обласної організації. Краяни нас теж не підвели, зібрали вагому частину продукції. Допомога йшла як від звичайних людей, так і від підприємців, громадських організацій. Як завжди, активно долучилися вчителі, медики, школярі, парафіяни церков. Дбайливі ґаздині традиційно наліпили вареників, натопили смальцю, а родини тих, хто наразі захищає нашу землю на Сході, передали адресні посилки. Благодійний фонд «Вефіль» (керівник Юрій Музика) надав спецхарчування для бійців-розвідників, яке не потребує особливих умов приготування, а ще теплий одяг, ковдри. Хоча й не обійшлося без проблем. По дорозі один автобус поламався, відремонтувати його ми не змогли, тому основну частину речей і продуктів були змушені перескладали у інші транспортні засоби», — зауважив Михайло Михайлюк.
Загалом волонтери були у дорозі шість днів і проїхали понад 3700 км. Всього відвідали 34 адресати, передовсім намагалися надати необхідну поміч вихідцям з нашого району. Ночували на базі окремої тактичної групи «Сапсан», а також у покинутих місцевими хатах. Усюди волонтерів зустрічали, мов рідних. Нашому краянину медику Володимиру Бургарту передали медикаменти, теплі речі, побували у Миколи Глушака, Миколи Богославця, Віталія Веприка, Андрія Федорчака, Андрія Вагіля, Юрія Пирожука, Андрія Бойчука, Володимира Гнатюка, Сергія Матищака та інших. Відвідали полісменів з нашої області, яким колеги передали зимові шини для автомобілів. До слова, у цій бригаді службу проходить богородчанець Іван Семенів.
«Найнебезпечніше було у Кримському. Хоча, кожен з нас розумів, куди їде і що на нього може очікувати, тому ніхто не хвилюватися й не панікував, адже найважливіше – допомогти бійцям. Ми тільки покинули позиції наших співвітчизників, а через 45 хвилин розпочався масштабний обстріл. Загалом намагалися заїжджати до найвіддаленіших блокпостів, що розташовані на межі із зоною, контрольованою бойовиками. Аби потрапити туди, доводилося їхати із великою швидкістю, щоб уникнути можливого обстрілу ворожими силами. Знаходити вказані позиції наших військових дуже допомагав навігатор. Але було, що їхали до наших хлопців, а їхня бригада змінила місце дислокації, й ми попали до танкістів. Але то теж наші співвітчизники, яких ми не могли залишити без гостинців. Це зовсім інше відчуття, коли ти спілкуєшся із бійцями там, під обстрілами, аніж життя тут, у тилу. Бо бійцям в окопах, у снігу справді нелегко, війна триває. Це велика жертва здоров’ям фізичним і психологічним кожного співвітчизника. Звістка з дому, мирної частини країни неабияк зігріває, вона необхідна, це зв’язок, який не можна втрачати!Тому зараз розуміємо, що є велика потреба невдовзі черговий раз їхати на Схід, тож закликаємо всіх знову долучатися до збору. Ми, волонтери, теж шукатимемо ресурси, опрацьовуватимемо новий маршрут», – говорить Михайло Михайлюк.
Сьогодні солдати і волонтери щиро дякують усім добрим людям за допомогу фінансову, моральну, за докладену працю. Без них ця поїздка не була б можлива. Це – приватні підприємці Степан Червінський, Ігор Брикелюк, Степан Савчин, Роман Казимирчук, Володимир Пскливек, Володимир Павликівський, Іван Максимів, Ярослав Сливканич, Тарас Белз, Іван Дем’яник, Лідія Глеб, Дмитро Гоголь, колективи та учні навчальних закладів Крички, Космача, Маркови, Маняви, Старих Богородчан, Порогів, Яблуньки, Богрівки, Луквиці, Раковця, Росільни, Міжгір’я, Саджави, Глибокого, Глибівки, Хмелівки, Грабовця, Похівки, Іваниківки, Забережжя, Монастирчан, Журак, Ластівців, Старуні, Богородчан (ЗОШ І-ІІІ ст. №1). Долучилися до збору на фронт громади УГКЦ святого Івана Богослова смт. Богородчани (о. Іван Мачкодера), УГКЦ Переображення Господнього села Пороги (о. Іван Стефанишин), Благодійний фонд «Вефіль», депутати обласної ради Святослав Никорович, Ярослава Гоголь, селищний голова Богородчан Ростислав Заремба та заступник голови облдержадміністрації Ярослав Паранюк. Ліки для бійців передали медичні працівники Богородчанської ЦРЛ (головний лікар Юрій Павлушинський). Активно долучилася до збору українська діаспора з Італії.
Звичайно, такі рейси виснажують як морально, так і фізично. Жертовна праця заради майбутнього країни наших земляків-волонтерів – це яскравий приклад того, що зміни маємо розпочинати із себе. Ми ж дякуємо їм за те, що не опускають рук, а щоразу витрачають все більше й більше енергії та нових сил для тих, які тримають для нас небо.
Невдовзі волонтери району знову вирушать у зону проведення бойових дій. Збір продуктів, теплих речей, медикаментів, коштів триває. І ви, наші читачі, теж можете долучитися до допомоги бійцям. Як це зробити? Звертайтеся до голови волонтерського руху району Михайла Михайлюка за номером: 097-538-21-54, або ж приносьте допомогу до ваших сільських рад, редакції газети «Слово народу», яка знаходиться за адресою: смт. Богородчани, вул. Шевченка, 66.

46665755_2357536044318358_5668120502909009920_n47000680_2357537154318247_7768050363202011136_n
Марія Момот.